Розберемось докладніше в будові і роботі блоку. Трансформатор живлення Тр1 обмоткою I підключається до електроосвітлювальної мережі напругою 220 В через плавкий запобіжник Пр1 і вимикач В1. Обмотка II трансформатора і діоди Д1—Д4, включені за мостовою схемою, утворюють двохпівперіодний випрямляч. До випрямляча підключений електролітичний конденсатор C1, що частково згладжує пульсації випрямленої напруги. З нього випрямлена напруга подається до навантаження Rн через стабілізатор напруги, що виконує роль фільтру випрямляча і одночасно регулятора вихідної напруги блоку живлення. Просліди коло живлення навантаження Rн (приймач, підсилювач), що підключається до затискачів «+» і «-» блоку. Струм в цьому колі, а значить, і напруга на навантаженні залежать від стану транзистора Т2, включеного в це коло. Коли цей транзистор відкритий і опір ділянки емітер — колектор малий (декілька ом), вся напруга випрямляча падає на навантаженні Rн. Коли ж транзистор закритий і опір його ділянки емітер — колектор стає дуже великим, то майже вся напруга випрямляча падає на цій ділянці а на долю навантаження практично нічого не залишається. Станом же цього транзистора керує транзистор Т1, який у свою чергу управляється напругою, що подається на його базу з движка змінного резистора R2. Обидва транзистори включено за схемою ОК (зміттерні повторювачі) і працюють як двохкаскадний підсилювач струму. Навантаженням транзистора Т1 є еміттерний р-n перехід транзистора Т2 і резистор R3, а навантаженням транзистора Т2 — кола приймача або підсилювача, підключені до виходу блоку. Керуюче коло стабілізатора, утворюють резистор R1, стабілітрон Д5 і підключений до нього змінний резистор R2. Завдяки стабілітрону і конденсатору С2 на змінному резисторі R2 (по відношенню до стабілітрона він включений потенціометром, тобто дільником напруги) діє постійна напруга рівна напрузі стабілізації Uст використовуваного в блоці стабілітрона. У описаному блоці ця напруга дорівнює 12В. Коли движок змінного резистора знаходиться в крайньому нижньому (за схемою) положені, транзистор Т1, закритий, оскільки напруга на його базі (відносно емітера) дорівнює нулю. Транзистор Т2 в цей час теж закритий. У міру переміщення движка змінного резистора вгору на базу транзистора Т1 подається відкриваюча негативна напруга і в його емітерному колі з'являється струм. Одночасно негативною напругою, падаючою на зміттерном резисторі R3 транзистора Т1, відкривається транзистор Т2 і в зовнішньому колі блоку живлення з'являється струм. Чим більша негативна напруга на базі транзистора Т1, тим більше відкриваються транзистори, тим більша напруга на виході блоку живлення і струм в його навантаженні. Найбільша напруга на виході блоку дорівнює напрузі стабілізації стабілітрона, а найбільший струм, споживаний навантаженням від блоку, найбільшому прямому струму діодів випрямляча. У випрямлячі описуваного блоку використовуються діоди Д226, максимальний випрямлений струм яких рівний 300 ма (0,3 А). Значить і найбільший струм, споживаний від блоку живлення навантаженням, буде не більше 300 мА. При зміні струму в навантаженні від декількох міліампер до 250 — 280 мА напруга на навантаженні залишається практично постійною. Резистор R2 має бути групи А, тобто резистор, в якого опір між виводом движка і будь-яким з крайніх виводів прямо пропорціональний куту повороту осі. Це необхідно для того, щоб його шкала вихідної напруги була можливо більш рівномірною. Коефіцієнт передачі транзисторів може бути невеликим, наприклад 15—20, важливо лише, щоб транзистори були справними. Причому замість транзистора МП39 можна використовувати будь-які інші малопотужні низькочастотні транзистори (МП40 — МП42), а замість П213б — транзистори П214—П217, П201, П4 з будь-яким буквеним індексом. Резистори R1, R3 — МЛТ на будь-яку потужність розсіяння. Електролітичні конденсатори типу К50-6. Їх ємності можуть бути більше 500 мкФ, що краще позначиться на згладжуванні пульсацій випрямленого струму. Що ж до їх номінальної напруги, то для конденсатора С1 вона має бути не менше 25 В, а для конденсатора С2 — не менше 15 В. Стабілітрон Д5 — типу Д813 або подібні до нього Д811, Д814Г з напругою стабілізації 12В. Для самого випрямляча окрім діодів серії Д226 можна використовувати діоди Д7 з будь-яким буквеним індексом. Роль трансформатора живлення Тр1 виконує трансформатор ТВК-70 (вихідний трансформатор кадрової розгортки телевізора), первинна обмотка якого використовується як мережева. При напрузі мережі 220 В на його вторинній обмотці виходить змінна напруга близько 12 В, що і необхідно для випрямляча нашого блоку живлення. Вмонтовуючи деталі блоку живлення, особливу увагу приділи правильній полярності включення діодів, електролітичних конденсаторів і виводів транзисторів. А закінчивши монтаж, перевір його за принциповою схемою — чи немає помилок, непотрібних з'єднань. Лише після цього підключай його до мережі і перевіряй його працездатність. Включивши живлення, відразу ж поміряй вольтметром постійного струму напругу на виході блоку. У положенні движка змінного резистора R2 в крайньому верхньому (за схемою) положенні воно повинне відповідати номінальній напрузі стабілізації стабілітрона (у нашому випадку 12 В) і плавно зменшуватися майже до нуля при обертанні осі змінного резистора проти направлення руху годинникової стрілки. Якщо навпаки, при такому обертанні осі резистора напруга збільшується, то поміняй місцями провідники, що йдуть до крайніх виводів цього регулятора вихідної напруги блоку. Потім в розрив кола стабілітрона, відмічений на схемі хрестом, включи мілліамперметр і підбираючи резистор R1 встанови в цьому колі струм, рівний 12 — 15 мА. При підключенні до виходу випрямляча навантаження, роль якого може виконувати резистор опором 100 — 200 Ом, струм через стабілітрон повинен зменшуватися до 8 — 10 мА, а вихідна напруга залишатися практично незмінною.
Розберемось докладніше в будові і роботі блоку.
