Радіохвилі не можуть бути виявлені жодним органом нашого чуття. Але якщо на шляху радіохвиль зустрічається провідник, вони віддають йому частину своєї енергії. На цьому явищі і заснований прийом радіопередач. «Уловлювання» енергії радіохвиль при роботі твого першого приймача здійснювалося антеною. Віддаючи антені частину електромагнітної енергії, радіохвилі індукували в ній модульовані коливання високої частоти. У приймачі відбуваються процеси, зворотні тим, які відбуваються в студії і на передавачі радіостанції. Якщо там звук послідовно перетворюють спочатку в електричні коливання звукової частоти, а потім в модульовані коливання високої частоти, то при радіоприйомі вирішується зворотне завдання: високочастотні модульовані коливання, збуджені в антені, приймач перетворить в електричні коливання звукової частоти, а потім в звук. У твоєму першому приймачі модульовані коливання високої частоти перетворювалися в коливання звукової частоти детектором, а низькочастотні коливання в звук — головними телефонами. Але ж антену приймача пронизують радіохвилі безлічі радіостанцій збуджуючи в ній модульовані коливання самих різних частот. І якщо всі ці радіосигнали перетворити на звуки, то ми почули б сотні голосів людей, що розмовляють на різних мовах. Навряд чи такий радіоприйом нас влаштував би. Нам, зрозуміло, цікаво послухати передачі різних станцій але лише не все одночасно, а кожну окремо. А для цього з коливань всіх частот, що збуджуються в антені, треба виділити коливання з частотою лише тієї радіостанції, передачі якої ми хочемо слухати. Це завдання виконує коливальний контур — обов'язкова частина будь-якого радіоприймача. Саме завдяки коливальному контуру ти налаштовував свій приймач на сигнали радіостанцій різної довжини хвиль. У чому суть дії цієї невід'ємної частини радіоприймального пристрою?
